Експерт каналу "2+2": Селезньов – ненормальна людина і нікому не потрібний

Культовий форвард київського "Динамо" Віктор Леоненко дав інтерв'ю сайту "Футбол 24".

- Це зараз всі умови створюються для зірок - а результати все гірші. Нормою, наприклад, стало те, що форвард може бити тільки правою ногою, а іноді навіть нею не може, як ми знаємо. Для мене це просто дико! У свій час ми бігали кроси центром Києва - стартували від стадіону "Динамо" і - вздовж Дніпра.

Ти можеш собі уявити, щоб зараз футболісти "Динамо" таке робили? (Сміється). А ми тоді "Барсу" регулярно обігрували! Я можу зараз ці імена перелічити - страшно стає. Та все ж "Динамо" перемогло 3:1, граючи в чисельній меншості.

Я не пишаюся цим, просто приємно згадати. Тим не менше, після перемоги в роздягальні всі "вигрібали" від Фоменка.

- Можливо, таким чином він намагався вберегти команду від зіркової хвороби?

- Знову ж таки можна все проаналізувати. Якщо б була зіркова хвороба, я б не досягнув нічого. Всі пишуть, що Леоненко сварився з тренерами. Ще раз повторю: я не сварився з ними, я просто бубонів, і все-таки залишався найкращим у країні. Мав би зіркову хворобу, одразу б закінчив з футболом, правильно?

- Вас називають футболістом, який не розкрив повністю свій потенціал. Погоджуєтеся?

- Не згідний. Далеко не кожен досягне того, що я, навіть якщо поміняє кілька клубів. І не медалі чи кубки є показником. Найважливіше те, що ти вмієш в технічному плані, думає людина на полі, чи ні. Визнання від вболівальників, тренерів і футболістів - ось що головне.

Раніше звання найкращого футболіста України давали більш справедливо і чесно. Зараз назви володаря цього титулу - дехто навіть не повірить (Сміється). До речі, навіть в "Динамо" був такий гравець, не називатиму прізвища. Його ще довго партнери травили, мовляв, як ти міг стати найкращим?

- Голом у чиї ворота пишаєтеся найбільше?

- Найцікавіше, що "Карпатам" у Кубку України-1993. В інтернеті навіть можна знайти відео цього голу. А ще один шедевр поклав, коли "Динамо" грало з "Динамо-2" в тому ж таки турнірі. Ми поступалися 0:2, тож у перерві зайшов Григорій Михайлович і всі "вигрібали".

У підсумку ми переламали хід гри і перемогли 5:2, а я забив з центру поля в самісіньку "дев'ятку". Ситуація була унікальною: за "Динамо" грали футболісти "Динамо-2", серед них і я, а за "Динамо-2", відповідно, хлопці з "Динамо-3".

- Кілька років тому ви розповідали, що в 90-х український чемпіонат був цікавішим, ніж у 2000-х. З того часу не змінили своєї думки?

- Так, і не тому, що я тоді грав. По-перше, не було такого відриву в чемпіонських перегонах. По-друге, в списку бомбардирів завжди були українці. Зараз ти знайдеш там хоч одного українця? Безус хіба, та й то він - не форвард.

Селезньов? А скільки він забив - п'ять? Я вже його одного разу на місце поставив. Як можна двічі стати найкращим бомбардиром і нікому не бути потрібним? Якщо ти бомбардир, то чому не потрапляєш у збірну навіть за тих обставин, що там нема нападників.

От роби висновок, що це за форвард. Я його підтримував, коли він грав в "Арсеналі". А тут, бачиш, контракт підписав, "Мазераті" купив і автоматично подумав, що він - зірка. Потрібно бути нормальною людиною.