Блохін хотів придбати Леоненка

Культовий форвард київського "Динамо" Віктор Леоненко дав інтерв'ю сайту "Футбол 24".

- Період з 1992 по 1994 рік був найкращим у вашій кар'єрі...

- Так, потім серйозні травми пішли, Валерій Васильович (Лобановський - Авт.) очолив команду - і все. Якби мені тоді сказали, як зараз Мілевському, "ти вільний, ми тебе продаємо", я би їх обцілував від щастя. Артем опинився в тій же ситуації, що й я.

Але в Артема є контракт і є агент, а в мене не було ні контракту, ні агента. Я розумію, що в Ігоря Михайловича і Григорія Михайловича (Суркісів - Авт.) тоді чудова команда була - Белькевич, Хацкевич, Калитвинцев, Ребров, Шева - вони отримували, по суті, хрінь в порівнянні з тим, що зараз.

- Ще б хотілось поговорити про той пік вашої кар'єри...

- А що говорити? Я ж не змінююся - що тоді, що зараз. В мене нема корони. В інтерв'ю практично не відмовляю. Всім роздаю автографи, зокрема нещодавно, коли ми проїхалися Західною Україною. Якщо хтось думає, що це дуже легко - то прапор йому в руки.

- Супер! Але я не закінчив запитання. Чи не було після "дублів" у ворота "Барси" і "Спартака" інтересу до персони Леоненка з боку європейських клубів?

- Пропозицій було дуже багато, окрім того, ще багато-чого просто не казали. Я можу країни назвати: Іспанія, Італія, навіть Бельгія. Та що там - Блохін навіть приїжджав, хотів мене забрати в Грецію. Але йому суму назвали - він полетів з порожніми руками. Потім прийшов Лобановський, і йому сказали, мовляв, тут на полі "головний тренер". І з Франції на мене клуби претендували, і "Наполі" хотів...

В мене була мрія: купити "Феррарі" і грати в "Монако", подобається мені це князівство. А "Феррарі" збирався купувати не тут, хоча тоді ще можна було їздити нашими дорогами. Зараз вона нахрін не потрібна!

В мої часи заторів не було, та й траси якісніші - можна було погасати. Чому мені смішно з Артема і "Мазераті", "Бентлі", "Феррарі" - нашими ямами можна хіба що на танку їздити, та й то ризикуєш отримати струс мозку.

- У 1997 році на вас претендував "Кайзерслаутерн". Чому не відбувся перехід?

- По ціні не зуміли домовитися. В підсумку німці купили Маріана Хрістова за 300 тисяч. З "Вольфсбургом" не зрослося, бо вони хотіли брати мене в оренду. Про Україну ще ніхто в ті часи нічого не знав. Тимощук намагається щось там розказати мені, скільки я ігор зіграв за збірну і що я виграв.

Але він забуває, що збірна України в ті часи нахрін нікому не була потрібна. Ні рейтингу, ні грошей. Щиро зізнаюся, що якось довелося симулювати травму перед останньою грою, адже через день-два належало їхати до Львова, щоб звідти на автобусі прямувати зі збірною у Словаччину чи ще кудись. Несолодко було.