Іщенко: У "Реалі" дітей вчать як у СРСР

Заслужений тренер України Олександр Іщенко розповів про відмінності сучасної української підготовки футболістів і того, що роблять у Європі.

- Ви вже сказали, що недавно були в дитячій школі "Реала". Що для себе відзначили? Які загальні тенденції підготовки, які є принципові відмінності?

- Це вже не перша моя поїздка за кордон - за це окреме спасибі ФФУ. І, зізнатися, щоразу я переконуюся, що вони щосили використовують систему підготовки, яка була в СРСР, коли функціонували спеціалізовані футбольні школи, спортінтернати і т.д.

Тобто складається парадоксальна ситуація - тут ми все зруйнували, забули, а тепер з благоговінням їздимо вчитися до Європи. Адже спрямованість вправ, тенденції в організації тренувального процесу і побуту, підходу до тренувальних занять, застосовувані там, - все це у нас було!

Я сам займався в Запоріжжі у дитячій школі, і, на жаль, покійні нині Борис Васильович Зозуля і Володимир Федорович Олійник, приміром, змушували нас по 100-200 разів бити м'ячем в одну точку - спочатку внутрішньою стороною стопи, потім - зовнішньої, потім приступали до наступного удару ...

Сьогодні, наприклад, ми говоримо, що голландці, які працюють в "Шахтарі", організували для підготовки блоки різного виду спрямованості.

Так почекайте, що ж в цьому нового? Це ті ж види ударів, передач, ігрові серії. Тільки вони назвали їх блоками, ставлять в тижневий тренувальний цикл і видають це за ноу-хау. Так запитаєте, що думають про це дитячі тренери, які попрацювали в СРСР? Інша справа, що, повторюсь, ми в силу різних причин про ці методики призабули.

Одна з відмінних особливостей у підході до підготовки футболістів у європейських школах - це те, що вони закликають звертати більше уваги не на команду, а на особистості.

Але в той же час говорять, що повинні вичавити з кожного гравця не 100% його можливостей, а всі 200! При цьому на тренуваннях виконання технічних елементів - ударів, передач і т.д. - має в обов'язковому порядку мати мотиваційний характер. Тобто я повинен бути краще, моя група повинна бути краще.

Значить, і команда повинна вигравати. Але при цьому говориться - результат тут ні при чому. Тобто, з одного боку, нас цікавить не той, хто виграє, а той, хто грає, з іншого - скрізь має бути мотивація. Погодьтеся - парадокс!

На жаль, за 20 років незалежності нам так і не вдалося зібрати разом усіх тренерів, обкатані ці методики на практиці, і виробити свою програму підготовки за різними напрямками (різні види передач, різні види ударів, у тому числі - головою, потім ігрові серії, тактичні заняття і т.д.). Адже у нас дійшло до того, що випускники школи не знали, як застосовувати груповий пресинг! Обговоривши всі ці напрямки з провідними фахівцями, потрібно виробити єдину методику, а потім вже кожен має право експериментувати.

Але при цьому обов'язково повинна витримуватися прийнята спрямованість, так би мовити - генеральна лінія підготовки. Зробити це потрібно якомога швидше, адже час невблаганний, і безцінні тренерські кадри йдуть з життя. Ось і наша школа зазнала непоправної втрати - помер Євген Рудаков, адже це був не тільки легендарний воротар, але і дитячий тренер.

Газета "Команда"